Домашні завдання – користь чи шкода для школярів?

Домашні завдання – користь чи шкода для школярів?
180399 ПЕРЕГЛЯДІВ

Багато батьків стикаються з тим, що приходиться робити з дітьми домашнє завдання аж до ночі. Навіть батьки першокласників з подивом дивуються на кількість домашніх завдань. Офіційно, в перших класах домашні завдання не надаються. Існує певний обсяг для кожного класу домашніх завдань, який регламентований відомчими інструкціями, розробленими спільно з міністерством освіти та науки та МОЗ. Норми по обсягу домашнього завдання були встановлені такі: 1 клас немає виконувати домашніх завдань; 2-4 класи має виконувати такі завдання з усіх предметів на які піде не більше часу. Також офіційним є правилом не задавати вправи додому на вихідні дні або свята. То де ж береться така кількість записаних завдань у щоденнику дитини? Буває, що вчитель не встигає пройти запланований матеріал за урок й перекладає навантаження додому. Також серед батьків досі існує думка, що, якщо в школі задають мало домашніх завдань, або не задають взагалі – це погана школа, а вчителі також щиро вважають, що так краще, що дисципліна, повторення та механічне зазубрювання є єдиними і найкращими механізмами освіти людей, яким треба жити і працювати в 21 сторіччі. Нерідко домашні завдання задають з додаткових зошитів, які купують батьки за свої кошти. На жаль, темп сучасного життя не дає розслабитися ні батькам, ні дитині. Після 6-7 уроків на школяра чекають гуртки, репетитори, секції, профільні школи. Тому зазвичай домашні завдання діти роблять ввечері разом з батьками. Не завжди на виконання усіх завдань виділяється одна година. Після декількох годин такого сидіння на книгами та зошитами виснажені батьки й діти. Зрозуміло, чому діти йдуть до школи з неохотою й невиспані. Сьогоднішня шкільна система недосконала й вимагає великих змін. Для спрощення домашніх завдань, його зменшення та переведення його в позитивне річище, потрібна адаптована для цього шкільна програма, що передбачає основні призначення домашніх вправ: повторення матеріалу з уроку, воховання вольових зусиль, формування навичок роботи з різними джерелами інформації, формування дослідницьких умінь, оволодіння різними способами навчальної роботи. Вчені, які вивчають освітні питання кажуть, що зазвичай діти з низькими розумовими здібностями, але витрачають на домашні завдання декілька годин після школи отримують однакові бали з школярами, які мають середні бали. Психологи вважають, що домашні завдання повинні бути невимушені й легкі, які будуть не напрягти, а тільки розвинути самостійність й індивідуальну роботу школяра. Також психологи кажуть, що охота до виконання домашніх завдань залежить від ставлення дитини до вчительки. Якщо учню подобається вчитель з того чи іншого предмету, то й завдання будуть виконані із задоволенням. Користь домашніх завдань також залежить й від батьків й способів сімейного виховання. У початковій школі вчителі завжди говорять батькам - дитині потрібно допомагати і робити уроки з ними разом. Вони спеціально навіть розповідають батькам правила оформлення письмових робіт, скільки і де відступати клітин. Є ж такі батьки, які взагалі роблять уроки замість дитини. І це спостерігається не тільки в початковій школі. Потім вони разом ідуть, наприклад, в англійську школу і навіть до вузу. Такі батьки просто забувають, що вчаться не вони, а діти. І у них також є право на помилки.
Як же виконувати домашні завдання, щоб не виникало проблем ні з фізичним, ні з емоційним станом?
1. Не варто відкладати виконання домашнього завдання на вечір – в цей час школяреві важко зосередитися. Завдання слід виконувати або відразу після школи, або після того, як учень перекусить й трохи відпочине.
2. Для успішного виконання завдання школяреві слід переглянути конспект, щоб з легкістю виконати вправи.
3. Робоче місце учня повинне бути зручним та без зайвих відволікаючих предметів. Обов’язково робоче місце має бути гарно освітленим.
4. Варто починати виконання завдань із тих предметів, які задали сьогодні і потрібно виконати на завтра.
5. Якщо деякі завдання незрозумілі, то звернутися до батьків або навіть зателефонувати вчительці.
6. Планувати свій час так, щоб вдома залишився час для відпочинку й хобі.